Хто вирішує долю заморожених російських активів на 210 мільярдів євро? Канцлер Німеччини терміново летить до Брюсселя для переговорів з Бельгією

Відомо, що канцлер Німеччини Мерц здійснює останню спробу, намагаючись заручитися ключовою підтримкою Бельгії для просування плану ЄС щодо використання заморожених російських суверенних активів для фінансування військової допомоги Україні.

Мерц у п’ятницю вирушить до Брюсселя на вечерю з прем’єр-міністром Бельгії Де Кроо, який став головною перешкодою для плану надання Києву так званих «компенсаційних кредитів» під заставу активів. Європейські чиновники змагаються з часом, намагаючись заручитися підтримкою цього плану до дебатів лідерів на саміті через два тижні.

Один з представників німецького уряду зазначив: «Це справжня гонка з часом». Інший додав: «Мерц вважає, що йому доведеться взяти це на себе.»

За кілька днів до цієї зустрічі голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн представила юридичну пропозицію щодо цього кредиту, яка викликає суперечки через використання статті 122 Договору ЄС про надзвичайні повноваження для безстрокового заморожування російських активів і обходу потенційного національного вето для примусового затвердження кредиту.

За словами обізнаних осіб, навіть якщо Бельгія залишиться проти, Мерц підтримує цю пропозицію і готовий застосувати надзвичайні повноваження за статтею 122. Прессекретар німецького уряду відмовився коментувати, яке саме повідомлення Мерц має намір передати Де Кроо.

Заради цієї вечері німецький лідер переніс свій перший державний візит до Норвегії, де мав зустрітися з королем Норвегії та прем’єр-міністром Стере. Урсула фон дер Ляєн також візьме участь у п’ятничній вечері в Брюсселі.

У вересні Мерц писав статтю на підтримку використання близько 210 мільярдів євро заморожених у Європі активів Центрального банку Росії для допомоги Україні.

За словами людей, знайомих із його думками, це означає зміну його позиції, оскільки раніше Мерц побоювався, що такий крок може похитнути довіру до євро.

Професор міжнародних відносин Університету Бундесверу в Мюнхені Карло Масала зазначив: «Він ризикує дуже багато чим і ставить на карту все. Це показує, наскільки серйозно він ставиться до цього питання».

Бельгія та розташований у Брюсселі Європейський кліринговий банк (клірингова установа, яка володіє більшістю активів) вже пригрозили заблокувати цей план, якщо не отримають «залізобетонних гарантій», що інші країни ЄС також розділять будь-які фінансові втрати або відповідь з боку Москви.

Декілька країн, включаючи Францію, не бажають надавати державні гарантії за цим кредитом, а ці гарантії є необхідними у випадку, якщо Європейський кліринговий банк буде змушений повернути активи Москві. Європейський центральний банк вже відмовився надавати Європейському кліринговому банку екстрену ліквідність у разі спрацювання цих гарантій.

Останні переговори щодо припинення конфлікту між Росією та Україною надали цій дискусії нової терміновості. За словами кількох обізнаних осіб, Мерц та інші європейські лідери, яких не залучили до переговорів між США та Росією, були шоковані тим, що обговорення безпосередньо стосувалося російських суверенних активів, які зберігаються в Європі.

Старший депутат від партії Мерца, Християнсько-демократичного союзу, Норберт Реттген назвав рішення щодо російських активів «вирішальним моментом для Європи». Він додав: «Якщо ми не зможемо цього зробити (компенсаційний кредит), то який сенс у європейському суверенітеті та всіх розмовах про стратегічну автономію?»

За словами обізнаних осіб, для Берліна потреба швидко заблокувати ці активи та надіслати політичний сигнал Москві й Вашингтону тепер переважає над юридичною обережністю. Хоча Берлін закликав Європейську комісію вирішити занепокоєння Бельгії, він вважає, що для збереження платоспроможності України, окрім кредиту, немає іншого вибору.

Просування Німеччини частково зумовлене занепокоєнням: країна вже послабила боргове гальмо, дозволивши майже необмежені витрати на оборону, і якщо не вдасться покрити ці витрати за рахунок доходів від активів, Німеччині, можливо, доведеться взяти на себе більшу частину витрат на постачання військового обладнання Україні. Один із поінформованих прямо сказав: «Врешті-решт, платити доведеться нам».